ГлавнаяРегистрацияВход



Познавательный клуб "12 друзей"
Рабами нас делает нежелание осознать происходящее.
Четверг, 29.06.2017, 12:51
 
Приветствую Вас Гость | RSS

 
 Главная » 2012 » Ноябрь » 27 » Платформа Відродження та Єднання (Глава 1.1-1.2 [5-9 перешкоди] )
19:58
Платформа Відродження та Єднання (Глава 1.1-1.2 [5-9 перешкоди] )
      - П’ятою основною перешкодою України на її шляху в майбутнє є те, що в нашій країні за 20 років незалежності, по суті, ніколи не було справжньої демократії. І ця проблема насправді, дуже тісно пов’язана з проблемою № 2,  №3 та №4. 
     Що вже говорити - закони наші гарні лише на папері, а контроль їх виконання відсутній взагалі. А за даної влади, олігархічно-кланової системи та недосконалої державної моделі управління країною, ніякий контроль та виконання законів взагалі не передбачається, і не планується. Хоча ні, здається, в останніх словах була помилка… Адже якщо ваш родич чи батьки є представниками будь-якої з гілок влади, або навіть ви сам, то на вас закони не просто не діють, вони для вас тоді взагалі не писані.

     Взагалі політика наших президентів частенько виглядала та дійсно була відверто анти-державною, антинаціональною, або ж просто направленою на угоду лише якійсь одній частині населення країни, або навіть тільки для одного вузького її прошарку - олігархів. 
Ви хоч раз замислювались, чому ж в країні, котру називають демократичною - президент, що перемагає на виборах, набравши трохи більше 45% голосів чинить політику, що різко не співпадає з думкою решти 55% її громадян??? А бригадири його партії заявляють, мовляв: «- все нормально, це ж і є демократія, ми перемогли на виборах, тепер ми керуємо процесом та обираємо вектор розвитку країни». 
     Хочеться спитати їх: « - А як же на рахунок того що - президент, котрий хоче об’єднати та підняти Україну, має зважати та прислухатися до думки не лише тих громадян - що віддали йому свій голос. Незалежно від того виграв він вибори - набравши 45% чи 51%.
У нас, в країні, переможець отримує абсолютно все…І вже підконтрольні йому державні органи, силові структури - беруться за знищення політичних конкурентів.  
Я запитую у вас: «- по-вашому це є нормально???».

    Хтось з вас, звісно, назве приклади зміни влади в таких країнах як США та Великобританія, у тому сенсі, що коли Демократи, чи Консерватори змінюють Республіканців, чи Лібералів, то нова влада починає впроваджувати власний курс розвитку країни... Тоді вас треба виправити… Коли в США чи у Великій-Британії змінюється влада, жодна нова влада там не починає вести антидержавні дії. Жодна нова влада у США, чи у Великій-Британії не займається здачею державних інтересів, чи своїх територій іншим країнам. Стратегія держави може там у них і змінюється, але вектор (курс) розвитку змінюється дуже мало.
     Так США та Велика-Британія є світовими лідерами, але це не означає, що раз ми не є зараз світовими лідерами, ми маємо постійно змінювати свій вектор після кожних президентських, чи парламентських виборів. Навпаки ми маємо бути з цим змінами це більш педантичнішими. Адже Україна не зможи втримати цивілізаційні виклики 21 століття, якщо й на далі ми будемо дозволяти, будь-якому своєму президенту, чи його партії влади, кожного разу після виборів змінювати вектор та політику держави. Якщо ми будемо дозволяти президенту виконувати свою програму для однієї частини громадян і нехтувати своїми обов’язками перед рештою народу - тих хто не голосував за нього…То не буде гарного й стабільного майбутнього в такій країні.
      Якщо хтось не знає то - Демокра́тія (з грец. δμος + κράτος = народ + влада = «влада народу») — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано, через обраних представників (представницька демократія). Демократію розуміють як відповідальне правління.
Між іншим, я чудово знаю, що у світі зараз немає прямої демократії як такої, а лише є представницька.
     В представницькій демократії громадяни здійснюють те ж право через вибраних ними депутатів та інших посадових осіб, шляхом делегування їм частини власних прав, при цьому вибрані керівники приймають рішення з урахуванням вподобань керуючих, і відповідають перед ними за свої дії.  - А хтось із нашої влади за 20 років відповідав за свої дій та вчинки перед народом???
     Тобто виходить, що у нашій країні, або постійно відбувається підміна понять самої сутності демократії, або просто влада ділить громадян України на сорти. Я особисто схильний вважати - що і те і друге. Вони виконують обіцянки дані не народу, а своїм спонсорам - олігархам.
     А ще я переконаний, що наш політичний режим за 20 років незалежності взагалі не має права називатися демократією. У нас є охлократія, а ще ми семимильними кроками наближаємося до чогось середнього між олігархією та плутократією.
Охлократія — це влада над натовпом, здійснювана тіньовими центрами сили. Вона реалізується як за допомогою прихованих маніпуляцій, так і шляхом відверто-демонстративного терору, а також через системні зусилля, спрямовані на моральне розкладання та організаційне розчленування народу, цілеспрямоване зведення його до рівня натовпу (охлосу). Задля власного самозбереження і самовідтворення охлократична система послідовно намагається перетворити народ на бездумне і безвольне бидло, не здатне до мислення та опору.
Олігархія (грец. λιγαρχία(oligarchia), от грец. λίγον(oligon), «небагато» и грец. ρχή(arche), «влада») — форма правління державою, при котрій влада сконцентрована в руках вузького кола осіб (олігархів) і відповідає їх особистим інтересам, а не всезагальному благу.
    Ми вже переходимо в Україні до - Олігархічної демократії, котра дозволяє тільки крупним власникам приймати безпосередню участь в управлінні державою, і гарантує їм громадянські права. Наше виборче право зазнає майнових обмежень.
Зараз, у нас є модель суспільного устрою, що зветься - плутократія, де правлячий клас проводить політику переважно в інтересах крупного капіталу.
Плутократія (грец. πλοτος — багатство, κράτος — правління) — форма правління, коли рішення уряду визначається думкою не всього народу, а впливового класу багатих людей, при цьому існує глибока соціальна нерівність та низька соціальна мобільність.
Плутократія являється одним із різновидів олігархії олігархії — режиму, при котрому реальна влада знаходиться у невеликого кола осіб (наприклад, знаті, військових, партійної верхівки або родичів правителя).Але частіше цей термін використовується по відношенню до держав, де багаті класи, не маючи формальних переваг, гарантованих законом, фактично користуються преважним впливом на виборах і взагалі на хід державного життя.
    
    Демократія - зараз стала дуже гарним, з виду, міцним та розфарбований всіма кольорами веселки парканом. Цей паркан, за словами політиків начебто охороняє ваше місто, чи країну… Проте насправді цей мур охороняє від вас - маєтки та райські сади ляльководів - олігархів та їх слуг - найвищих державних посадовців!! Котрі мають насправді бути слугами Народу. 

     - Шоста основна перешкода України на її шляху в майбутнє - це наша Конституція, котра має серйозні недоліки в плані реальної демократії та перспектив розвитку й існування країни в майбутньому в цьому напрямку.
 Українська Конституція має такі проблеми:
Перша проблема Конституції – вона постійно змінюється частково або повністю після зміни владної сили в парламенті..
Друга проблема Конституції – вона описує обмежену сферу політичної системи – здебільшого систему центральної влади та пов’язані з нею органи місцевої влади. Повноваження делегуються лише зверху вниз.
Третя проблема Конституції – Народ не є дійсним суб’єктом влади, лише формально, на папері, підчас виборів.
Четверта проблема Конституції  – вона зроблена без жодних натяків на можливе в майбутньому світове лідерство України. Якщо про нього не подбати зараз то його й не буде взагалі!!!
П’ята проблема Конституції – вона не є результатом загальнонародного волевиявлення, вона створена  на основі компромісу інтересів груп впливів.
     Загалом, наша Конституція зараз є нічим іншим як - ширмою для узаконеного злодійства і клаптиком паперу в суперечці самих злодіїв та аферистів від влади за виняткове право нав'язувати свою волю всім іншим. Та зброєю у перманентній війні «голодних мільйонерів» проти «ситих мільярдерів», або всередині їх політичних угруповань за право в черговий раз пограбувати Народ та Державу.
      Конституція України не передбачає ні звіту Президента та нардепів за виконану роботу, ні оцінку їхньої діяльності з боку незалежних контролюючих органів, ні право виборців дати власну оцінку керівництву держави, ні компенсації посадових осіб за завдані збитки.
 
    - Сьома основна перешкода України на її шляху в майбутнє це - тривала нестабільна політична ситуація в країні та багатовекторність - як похідну маємо хронічну слабкість політичної еліти країни. А все тому, що до влади у нас приходять політичні сили, що кажуть: «- наш шлях - в ЄС». Потім після них приходять інші сили, що кажуть: «- наш брат - Росія, треба бути з нею». Так і смикаємось, то туди, то сюди.
     Але досі ніхто з них, жодна політична партія не підтвердила - не словами, а ділом, що вони є справжня проукраїнська сила, націлена на загальну консолідацію всіх громадян України та реальне розв’язання існуючих першочергових проблем країни. Замість того політики мусолять тему другої державної мови та героїзації історичних осіб. Адже на базі цих тем дуже легко роздувається нова хвиля протистояння в нашому суспільстві, що, звісно, вигідно олігархічним кланам.
     У нас зараз є лише політичні партії з вузькими інтересами, які рвуть країну на шматки та ставлять її у підпорядковане становище, до інших країн, союзів, чи блоків.
     Ніяка з існуючих у нас політичних сил, за 20 років, так і не зрозуміла, чи не хотіла зрозуміти, - що: «Україна стане дійсно незалежною та сильною державою тільки тоді, коли перестане кидатися в обійми то ЄС, то Росії. Обійми останньої часто бувають залізними». І що сама багатовекторність є ніщо інше як геополітична шизофренія.

      - Восьма основна перешкода України на шляху в її майбутнє - це так і не сформована за 20 років чітка національна стратегія та національна ідея - як квінтесенція загального національного проекту розвитку. В нашої держави досі немає прописаної місії, мети та стратегії. Сюди, до восьмої перешкоди, також входить і не менш важлива проблема - відсутність у нас громадського суспільства та криза національної ідентичності.

      - Дев’ята основна перешкода України на її шляху в майбутнє - це втрата Духовності та духовного простору. Взагалі, в цьому списку, проблема духовності мала б стояти на першому місці, бо крім того, що вона дуже тісно пов’язана з кожною з 8 вище названих проблем-перешкод. Вона - восьма основна перешкода - також тісно пов’язана з іншими проблемами, не менше як то погана екологія та стан медицини в нашій державі.
     Як не крути, а людина духовна не буде виписувати своєму пацієнту рецепт на дорогі ліки, знаючи, що є дешевші, не менш якісніші, лише тому, що він, лікар, отримає за це гарний процент від фамкомпанії. Або власник хімічного заводу - не стане виливати відходи виробництва в річку, розуміючи, що його онуки, чи навіть правнуки можуть в майбутньому відпочивати на її березі.
     Духовність це здатність до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність – не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.
      Між іншим, чистота на вулицях є однією з вагомих ознак духовності в країні. І хоч зараз велика частина наших громадян стала ходити до церкви, на релігійні свята, це ніяк не свідчить про реальний початок відродження духовності в нашій країні, бо вона ще в зародку. Бо не лише релігійністю та набожністю засвідчується наявність духовності.
     Бездуховність є також прямим наслідком та спадком того, що Україна довгий час була під радянською імперією. На жаль, дуже мало громадян розуміють сенс та наявність цієї проблеми,хоча не мало з них помічають та стикаються з її ознаками у своєму повсякденному житті, щодня.
     А дехто навіть сам, так би мовити, приймає в цьому участь: наприклад - віддає на виборах свій голос за 500грн з думкою « - від мене нічого не залежить». Порада таким людям: треба відкинути ідею власної жалюгідності, що каже « - Від мене особисто, від однієї людини, нічого не залежить». ЗАЛЕЖИТЬ! Від кожного окремо і від усіх разом. І бідність в цій ситуації не є головною ознакою, не всі бідні люди в нашій країні продають свій голос, бо замислюються в якій країні потім житимуть їх онуки. А думаючи, що « - від мене нічого не залежить» ви лише допомагаєте системі та олігархам - вигравати в нерівному бою з народом.
    Тільки та частина культури чи цивілізації, де норми чи мотивації оновлюються та перетворюються, є духовною, і являє собою духовні орієнтири.
     Духовний суверенітет це здатність особи, чи країни до позитивних перетворень фундаментального рівня, на власних засадах без суттєвих запозичень ззовні.
    Пригнічення духу пов’язане з духовним рабством, коли підпорядковуються чужим діям. Втрата духу чи бездуховність,- коли духотворні дії взагалі відсутні.
     Духовний простір це простір комунікації духовних людей, який забезпечує духотворні дії, зокрема по створенню духовних орієнтирів.      Країни, що не мають духовного суверенітету, і які надовго втрачають духовний простір, приречені: вони не мають майбутнього як незалежні країни.

Наслідки пригнічення духу та бездуховності

    Чи може людина жити без духовності? Може, але з великими труднощами, в стані деградації та з ризиком самознищення. Чи може жити ціла країна без духовного суверенітету, без духовного простору, без духовності? Звичайно може, але в історичній перспективі недовго. Народ, який вміє тільки запозичувати чужі фундаментальні еталони, зразки, норми та чужі фундаментальні системи мотивацій, не може ніколи бути вільним. Рано чи пізно він або завойовується, або погоджується на добровільне рабство, або зникає.
     На жаль Україна, здобувши політичний суверенітет, так і не спромоглася здобути, ані економічний, ані тим більше, духовний суверенітет. Причому духовний суверенітет з точки зору перспектив країни є визначальним. Якщо країна має духовний суверенітет, зберігає та відтворює власний духовний простір – навіть втрати економічного чи політичного суверенітету їй не страшні, бо з часом ці суверенітети відтворяться.

Яка духовна ситуація в Україні сьогодні?
     Духовність швидкими темпами втрачається в мові.
Не встигаючи освоюватись в нових словах, нових явищах та нових уявленнях, і тим самим будучи неспроможною розширювати свою синонімічну потужність, українська мова не витримує конкуренції з іншими мовами, наповнюється суржиком та прямими запозиченнями.
     Духовний простір не відтворюється в освіті. Запозичуючи чужі теорії, концепти, освітні практики та підходи всередині мотивацій споживацтва, ми продукуємо духовних калік з інтерпретативним мисленням, і обмеженими творчими здібностями.
     Політика втратила духовні орієнтири та зайнята телеімітаціями (на зразок Шоу Шустера). З часу отримання незалежності в Україні не зроблено жодного перетворення фундаментального рівня, в жодній сфері життя. Українство зазнає пригнічення духу, і стає бездуховним.

     
    
1.2. Підсумок короткого переліку та аналізу основних перешкод на шляху майбутнього розвитку України - все є взаємопов’язано!
     
      Як наслідок, всіх цих дев'яти перешкод разом узятих, у громадян нашої країни виникає, так званий синдром залежності від влади, а саме бажаємо сильної руки, або царя, що начебто вирішить всі наші проблеми помахом однієї руки. Причини такого бажання є зрозумілими в принципі. Психологи кажуть, що цей синдром є наслідком того, що ми живемо в умовах постійних змін. Разом з тим, ці вісім основних перешкод породжують і породжуватимуть нові не менш гострі, пов’язані одне з одним, проблеми.
     
     Ці проблеми наші не були б такими гострими та серйозними якби в нашого народу не була б так сильно ослаблена національна солідарність! Тому знову пригадуються повість, великого українського кінорежисера, письменника, сценариста та художника Олександра Довженко «Україна у вогні». В цій повісті знаходиться ключ до розуміння всіх наших проблем, навіть сьогодні у 21 столітті.


     Загальний висновок до першої глави:
     Якщо прислухатися до тих теоретиків, що порівнювали будь-яку державу із живим організмом, то сміливо можна казати: - організм під назвою Україна серйозно, і давно, хворий; хвороба прогресує швидкими темпами, і вона вже готова захопити та зжерти весь організм, із середини. Але попри все те прогресування хвороби, ще є антитіла завдяки яким залишився невеликий, проте, все ж, опір та серйозна надія на виздоровлення всього тіла.
     Звичайно це виздоровлення не буде легким та швидким. Бо якщо всі інші клітини цього тіла не схаменуться, не почнуть діяти на благо всього тіла, то нічого не вийде…
     Насамперед має бути створений серйозний та довгостроковий план, по організації визволення тіла від смертельної хвороби та консолідації тих, хто зараз є антитілами. Далі має бути ефективний та унікальний курс відновлення, реставрація, органів та частин тіла, що є пошкодженими та сильно зараженими хворобою. І найголовніше - має бути реалізована модель, за якою дане тіло має жити в майбутньому, щоб ніколи більше не допускати такого серйозного захворювання. 
Категория: Платформа единения | Просмотров: 276 | Добавил: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
 
 
Категории раздела

Поиск

Календарь
«  Ноябрь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Архив записей

Наш опрос
Оцените наш сайт
Всего ответов: 63

Мы в соц. сетях




Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Free counters!

 

© 2017, http://club12.at.ua/
Бесплатный хостинг uCoz