ГлавнаяРегистрацияВход



Познавательный клуб "12 друзей"
Рабами нас делает нежелание осознать происходящее.
Суббота, 19.08.2017, 18:42
 
Приветствую Вас Гость | RSS

 
 Главная » 2012 » Ноябрь » 27 » Платформа Відродження та Єднання (Глава 2-2.2. Головне питання…Бути чи не бути.)
19:53
Платформа Відродження та Єднання (Глава 2-2.2. Головне питання…Бути чи не бути.)
Глава 2. Головне питання…Бути чи не бути.

     2.1. Найголовнішою проблемою у світі на сьогоднішній день є відсутність, як такої, ідеї-формули оптимального устрою Суспільства та механізму реалізації основних прав громадян, головною з яких є незаперечне право кожного бути джерелом влади в своїй Державі. Крім того, в Україні ще немає жодної великої суспільно-політичної сили, реально зацікавленої в добробуті Народу більше, ніж у своєму власному (інакше місця в списках партій і до органів управління не купувалися б за величезні гроші). А всі заяви лідерів партій про необхідність змінювати правлячу еліту мають прихований підтекст: «Пограбували - дайте і іншим, набити кишені».
Те, що при цьому в Народу залишається право лише міняти одних злодіїв на інших розуміється ними як належне.
     Причому, це правило, яке вони самочинно узаконили в Конституції - завуалювавши його під механізмом «політичної боротьби» партійних організацій. А по-простому - банд-формувань. Або ОЗУ (організованих злочинних угрупувань), що наділили своїх членів статусом недоторканності, вседозволеності й безвідповідальності. Злодії в законі, що влаштували свої «малини» й розставляють своїх на всіх вертикалях та гілках управління. Наклали в Державі особисту мзду на все, що дає дохід(паспорти та держбланки робить приватна фірма). Ті, що смокчуть з організму Суспільства останні соки, збиваючи його в тугі особисті внески в місцевих та зарубіжних банках.

      Дана система породила в Україні не тільки безкарність, а й ілюзію, що так буде тривати вічно.
Наслідком цього стали:

- Перманентна війна «голодних мільйонерів» проти «ситих мільярдерів», або всередині їх політичних угруповань - за право в черговий раз пограбувати Народ та Державу;
- Нехтування не тільки інтересами всього Суспільства, а й існуючими законами, а звідси:
- повна анархія на всіх рівнях державного управління;
- безвідповідальність усіх гілок державної влади один перед одним, і самим Суспільством.
- відсутність механізмів прямого та постійного впливу Народу на своїх слуг.

Що породжує:

- Неможливість скасовувати або впливати на відверто злочинні рішення політиків, а звідси:
- Безкарність «владоможців» - що породжує тотальне беззаконня, і «право сильного» робити все, що йому заманеться.
 - Конституція стала ширмою для узаконеного злодійства, і клаптиком паперу в суперечці самих злодіїв і аферистів за виняткове право нав'язувати свою волю всім іншим.

     Існуючі на сьогодні формули обрання тих, хто представляє владу, тобто інтереси окремих груп, на сьогодні застаріли, і стають причиною найгостріших політичних конфліктів та протистоянь. Формула передачі влади людей у вигляді повноважень делегатам - на всі рівні виборних посад і означає початкове закладання в даний механізм бомби - в руках тих, хто сприяв розкручуванню даних кандидатів. А за відсутності юридичного документа відповідальності - робить ці пости бажаною здобиччю, для самих аморальних та користолюбних.

     Конституційна «Влада Народу», що реалізується через нинішню систему демократії, у всіх випадках призводить до одного результату - реальної влади олігархії й світового капіталу.
Як тільки Суспільство відпускає справу реалізації своєї влади на самоплив, то його відразу прибирають до рук спритні політики.
І протягом буквально декількох років, найбільш ідеальна, на перший погляд, теорія демократії змінюється на практиці олігархічною диктатурою. Нехай й прихованою під мішурою «всенародних виборів», і величання «народною республікою». Що й підтверджувала нам у всіх випадках Історія.


     2.2. Тож постає одне-єдине питання, але це питання від котрого залежиться все подальше майбутнє держави, що зветься Україна. Перефразовуючи відоме «бути чи не бути» я сформую його так: «хто чи що, і головне яким чином, зможе врешті-решт розв’язати ці наші 9 основних перешкод»? «Який спосіб та курс він має обрати при вирішенні цих перешкод-проблем, що породжують десятки інших похідних, що майже не поступаються основним по значенню, і так само сильно гальмують шлях країни в майбутнє»?
     Хтось відразу скаже мені: «цим, хто чи що буде, прихід до влади президента - справжнього патріота та політичної сили, що несе таке ж значення у собі». Так Україна давно чекає такої людини та його політичної сили, проте поки що наш народ має лише обман. То ж може вже треба щось змінювати, а не лише чекати його пришестя???

< Це сподівання маленької по духу людини, безвідповідальної за свої вчинки, яка не має власної гідності, тому не розраховує на свої сили. Людина, у якої надто розвинутий егоцентризм, розуміє тільки власні проблеми, не може масштабно мислити, і не відчуває головного − сила у реалізації  ініціативи мільйонів. Багато проблем України є наслідком цих ментальних рис пересічного українця. Таку людину дуже важко вивести із стану другорядності та внутрішньої не готовності. >


Спираючись на нашу свіжу історію, я маю серйозні сумніви стосовно ефективності роботи так званого Президента - справжнього патріота. Сумніви ці заключаються в тому, що за нині існуючої системи державного управління в країні новий президент-патріот, хай він буде навіть тричі патріотом, не зможе реалізувати відродження країни та розв’язання наших 9 основних перешкод, а лише матиме можливість часткового їх вирішення. Що, звісно, ні до чого корисного не приведе, бо часткове вирішення 9 основних перешкод лише укріплює ці проблеми нашої держави. Будь-яка реформа, яку розпочне президент-патріот (його партія), на вирішення однієї чи декількох відразу перешкод-проблем, наведених мною у першій главі, зіткнеться з величезними проблемами та перепонами, не стільки адміністративно бюрократичного апарату держави, скільки із нутрощами самої системи, що породжує своїх клонів за замовчуванням.

< Всі дев'ять перешкод на шляху розвитку України мають свої витоки з характерів «маленьких» українців. Підтвердженням цього є події нашого часу. Інакше не можна пояснити, чому здорова людина у ХХІ столітті мириться з рабством − духовним та матеріальним. Тим більш, коли в цьому життєвому спектаклі задіяні мільйони людей. А реалізацією їх сподівань, продуктом волевиявлення є на перший погляд, протилежні  герої сьогодення: Ющенко – Янукович. Таких помилок нація, яка себе поважає ніколи не допустить. Нація скрізь складається з «маленьких українців», і не має кому її очолити. Ось наслідки цього явища. Корінь в людях, їх бачення свого місця у світі. Але у ХVІІІ столітті розумні голови у Франції, спираючись на народ, відміняли привілеї, і робили рівними у правах цілу націю. Вони не чекали на героя, вони знищили монархію, яка разом із двором була прообразом сучасної олігархії. >

   < Історія людства довела, що держава без монополії на владу значно краща, ніж влада героїв, монархів, олігархів. Тому наше завдання не чекати на героїв, а почати змінювати світогляд українців - із сьогоднішніх споживачів формувати Громадян. Це реальна задача, головне наше завдання, котре ми маємо виконати! Все інше − дрібниці, крім любові, сім’ї  і виховання дітей.

     Якщо говорити про президента − це продукт самої нації, похідна від якості нації. Можливо треба говорити про якусь технічну фігуру при владі, яка є захисником прав людей, дотримання законодавства. Це добре, якщо при владі достойна людина, але головною повинна бути відповідальність самих людей − Громадян за свою долю, громади та країни. >

Президента - патріот можне звільнити всіх чиновників під чисту, і набрати нових та чистих працівників. Але ніхто не гарантує, що згодом нові не почнуть брати хабарі та чинити тиск на підприємців.
Якщо, звісно, паралельно зі звільненням старих чиновників не змінити умови гри… Головне тут питання не «що», а «як саме», треба змінити систему?!
     Необхідно кардинально змінити умови роботи та відповідальності чиновників, змінити модель управління ним, із обов’язковим закріпленням цього у головному законі країни - Конституції. Змінити треба все так, щоб більше не було потреб постійно робити зміни.

< Я вважаю, що в даному випадку потрібні не просто міркування, а проведення конкретної лінії на зміну світогляду наших співгромадян. Приблизно так: не президент, а народ є фундаментом суспільства. Тому будуємо наступну конструкцію, в якої основою місцевого самоврядування є самоорганізація.

Ієрархія цієї конструкції: людина; сім’я; громада будинку (ОСББ); місцева громада мікрорайону (представницький орган – ОСН, з повноваженнями для самостійного вирішення питань місцевого значення); територіальна громада населеного пункту, яка представлена асоціацією ОСН мікрорайонів та може бути громадською радою; орган самоврядування населеного пункту − рада. Далі треба говорити про асоціацію територіальних громад України, на прикладі Шведської «САЛА» (асоціація комун), яка має великий вплив на парламент держави (реальний приклад народовладдя).

Думаю, що така конструкція дасть можливість простим людям побачити, що ми пропонуємо, і вони самі будуть мати уявлення, що робити. Це фактично шлях, куди треба йти. Потім все інше – Конституція, її особливості.

Щоб люди почали рухатися, в першу чергу, треба дати людям уявлення, світ, шлях, куди йти. >


         Що ж треба змінити, з чого треба розпочати?? - спитаєте ви. 
«- З головних недоліків демократії, демократії по-українськи!» - скажу я.
Зі створення фундаменту державного ладу - Народовладдя.
Категория: Платформа единения | Просмотров: 215 | Добавил: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
 
 
Категории раздела

Поиск

Календарь
«  Ноябрь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Архив записей

Наш опрос
Оцените наш сайт
Всего ответов: 63

Мы в соц. сетях




Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Free counters!

 

© 2017, http://club12.at.ua/
Бесплатный хостинг uCoz